Методика Марії Монтессорі

Система педагогічного виховання, запропонована в першій половині ХХ століття італійським педагогом, ученим і мислителем Марією Монтесорі. Це, напевно, найбільш популярна методика серед педагогів дитячих садків та центрів раннього розвитку. Дидактичний матеріал до цієї системи навчання можна легко знайти практично в будь-якому магазині іграшок.

Основа філософії Монтессорі – це переконання, що надаючи дитині відповідну освіту і необхідну свободу, забезпечуючи її потреби та виховуючи в ній впевненість у власних силах, любов до життя, повагу, у відповідь можна очікувати такого ж ставлення, а в майбутньому вона повною мірою реалізує себе.

Для реалізації системи Монтессорі створюється спеціально облаштоване приміщення, що відповідає не тільки фізичним можливостям маленької дитини, але й задовольняє її різноманітні потреби, забезпечуючи отримання власного життєвого досвіду. Кімната умовно поділяється на 5 зон – Навички Практичного Життя, Сенсорика, Математика, Розвиток мови, Космічне виховання. В кожній зоні розміщено відповідні матеріали Монтесорі, не просто звичайні іграшки, а матеріали для «дитячої роботи». В кожний момент часу дитина сама визначає чим вона буде займатись. Завдання педагога допомогти дитині виконати завдання самій. Як можна застосувати цю систему в навчанні малюків до року? Стимулюйте будь-які спроби дитини самостійно щось освоїти, вивчити. Підбирайте для дитини іграшки з різних матеріалів, даючи дитині можливість навпомацки упевнитися, як відрізняються між собою.

 Система Монтессорі готує дитину не до школи, а до реального життя. Різновіковий колектив допомагає дитині опанувати найскладнішу з наук – уміння бути одночасно особистістю і частиною колективу, уміння будувати
стосунки з однолітками, молодшими і старшими дітьми, з дорослими.

 Педагогічні технології М.О. Зайцева

Ця система навчання базується на методичних матеріалах, так званих «кубиках Зайцева», таблицях, методичних коментарях. Кубики Зайцева – це унікальний посібник для навчання читання з двох років. Може використовуватися в сім'ї, дитячому садочку та школі. Кубіки Зайцева є головним інструментом, використовуваним в даній методиці. На межі кожного кубика намальовані склади або числа. Коли дитя грає з ними, то може самостійно складати слова і словосполуки.

В кубиків різні розміри і кольори. У їх середині знаходяться маленькі дзвінки, які видають різні мелодійні звуки. Тому у маляти розвивається не лише техніка читання і рахунку, але і асоціативне, образне і творче мислення.

Всі написи на кубиках, їх розміри, кольори і звуки спеціально розроблялися Зайцевим. В той же час таблиці допоможуть батькам самим орієнтуватися в розвитку своїх дітей, тому що вони мають проекцію по всіх атрибутах кубиків.

 Вальдорфська педагогіка

В основі вальдорфської педагогічної системи лежить містичне вчення австрійського філософа, письменника Рудольфа Штайнера – антропософія, вчення про індивідуальність людини, основні компоненти якої – тіло, душа і дух. Згідно з цими поглядами, до семирічного віку дитина має розвиватися духовно й емоційно, а не суто інтелектуально. Тому, прибічники цієї системи не вчать з дітьми дошкільного віку букви та цифри, зате багато займаються творчістю, слухають казки й живий спів. Діти беруть участь в різних театральних виставах, перевтілюються в казкових персонажів, долучаються до різноманітних ремесел, хатньої роботи (готують салати, печуть хліб, серверують стіл), виготовляють лялькі, іграшки.

Навчання за Вальдорфською системою побудовано на грі (ігри-хороводи "райгани”), де діти демонструють як ростуть рослини, дерева, рух тварин, працю людей різних професій. Важливий елемент на заняттях – пальчикові ігри. Головне – це постійне повторення та ритм.

Основа у програмі  Вальдорфської системи – взаємовідношення між дітьми, дружба, розкриття творчої особистості.

Водночас у цій системі освіти є моменти, що викликають багато дискусій і критики. Одні скаржаться на недостатній обсяг знань, інші - на соціальну неадаптованість учнів. А прихильники, навпаки, не уявляють для своїх дітей іншого вибору.

 Методика Нікітіних

Метод Нікітіних розроблено Борисом та Оленою Нікітіними батьками сімох дітей з Підмосков’я, що створили принципово нову систему виховання та оздоровлення дітей в родині.

На думку Нікітіних у батьків в спілкуванні з дитиною присутні дві крайності. Перша – це заорганізованість та надопіка. Часу для самостійної діяльності дитині не залишається. Друга крайність полягає в занедбаності дитини, коли спілкування з нею зводиться виключно до формального обслуговування потреб – накормити, одіти, покласти спати. Це веде до психологічного голодування та затримки в емоційному та психічному розвитку.

Нікітіни вперше згадують та описують явище "НУВЕРС" - "Необоротне Згасання Можливостей Ефективного Розвитку Здібностей". Методика використовує з раннього віку дитини розвиваючі ігри, що дають можливість активно мислити, розширювати творчі здібності у вирішенні завдань, та розвивати здібності, закладені в дитині природою. Автор називає свої ігри "сходинками творчості". Важливим у застосуванні ігор Нікітіних є участь батьків у заняттях з ними. Це не іграшка, яка купується з метою "позбутися" дитини на деякий час. Ігри Нікітіних створені для спільного проведення часу.

Основні принципи автори методики визначають наступним чином:

1.     Свобода творчості дітей в заняттях. Діти займаються скільки хочуть, поєднуючи спорт з усіма іншими видами діяльності.

2.     Легкий одяг та спортивна обстановка в квартирі. Спортивні снаряди наряду з меблями входять у повсякденне життя хлопців із самого раннього дитинства.

3.     Батьківська участь у дитячих іграх, змаганнях, та й взагалі - в самому житті дітей.

 Методика Масару Ібукі

Масару Ібука японський інженер і бізнесмен. Засновник корпорації Sony у 1946 році створив концепцію виховання і навчання дітей раннього віку, автор всесвітньо відомої книги «Після трьох вже пізно».  

Методика цього автора базується на принципі викладеному в його книзі «Після трьох вже пізно». Автор стверджував, що розвиток клітин головного мозку до трьох років завершується на 70-80%, тому потрібно «кувати залізо, поки гаряче» і займатися розвитком дитини, поки її мозок ще тільки формується. Саме тому максимальні зусилля із формування дитини потрібно прикладати з самого народження. Маленька дитина це «чистий лист», на якому можна намалювати все, що завгодно. Всі діти, якщо вони не мають фізичних вад, народжуються з приблизно однаковими можливостями, а все інше залежить від вихователя. Це накладає величезну відповідальність на батьків, але водночас надає безмежні можливості.

Масару Ібука вважав, що "алгебра для малюка нітрохи не складніше арифметики", тобто допитливий розум дитини здатний засвоювати величезні обсяги інформації, незважаючи на гадану складність. При цьому автор методики наполягав на роботі мало не з першоджерелами. Якщо батькам подобається творчість митців, нехай і дитина в самому ранньому віці побачить картини великих художників, почує твори великих композиторів, полюбить вірші великих поетів. Вагомий акцент в методиці Масару Ібукі робиться на вивченні іноземних мов і музики. Ібука вважав, що раннє знайомство з музикою робить малюків не тільки розвиненими, а й навчає їх концентруватися, перебувати в гармонії з собою і навколишнім світом. Велике значення Масару Ібука надє фізичному вихованню, він вважає що діток з народження потрібно вчити плавати, як тільки стануть на ніжки - кататися на ковзанах. Так у малюків швидше і краще розвивається координація рухів, формується тіло і м'язовий каркас.

Мета раннього розвитку дитини, стверджує автор, не зробити з неї генія (а саме так сприймають ранній розвиток багато батьків), а розкрити її потенціал, зробити її розумною, доброю, здоровою та щасливою.

 Методика Глена Домана

Глен Доман американський лікар-фізіотерапевт, автор відновлюваних методик для дітей з ураженнями нервової системи і навчальних методик для всіх дітей. Засновник Філадельфійського Інституту розвитку людського потенціалу, USA.

Основою методики є так звані «картки Домана», які використовуються для навчання та виховання дітей. Суть методу полягає в тому що дитині з самого раннього віку, фактично від народження, показують та озвучують серії карток з різних розділів знань. Вони мають однаковий розмір і різну тематику (математика, читання, енциклопедичні знання). Урок має тривати недовго, але проводитися кілька разів на день. Дитині показують і називають картки на відстані 35-40 см. від обличчя, які являють собою інформацію різних категорій. Одна секунда відводиться на показ і п’ять на те, щоб промовити назву. Доман рекомендує почати з 5-ти різних категорій знань, кожна з яких містить по 5 бітів (всього 25 карток) і показувати їх не менше трьох разів на день, поступово збільшуючи кількість категорій і темп показу.

Хоча методика і має певні недоліки, такі як – пасивне сприйняття інформації, відсутність групової роботи та спілкування з іншими дітьми, все ж таки вона має неабиякий ефект, що підтверджується її результатами: у світі існує вже кілька десятків нобелівських лауреатів, які в дитинстві навчалися за методикою Домана.

  Методика Сесіль Лупан

Актриса і мама Сесиль Лупан, спробувавши на своїх дочках методику Глена Домана, вирішила її трохи модернізувати. Так народилася її власна система раннього навчання. Сесіль Лупан вважала, що перші 12 місяців дитини дуже важливі для її розвитку, за цей час формується впевненість у доброзичливості світу, розвиваються всі 5 почуттів, рухова активність дитини. Сесіль Лупан – автор книги «Повір у своє дитя». Основна ідея, яку пропонує автор, полягає в тому, що діти потребують не уваги – опіки, а уваги – інтересу, який їм можуть дати тільки батьки. На думку автора дуже важливим для новонародженої дитини є стимуляція органів відчуття, саме так дитя знайомиться із світом.

Суть її методу полягає в порівнянні. Наприклад, дитина потягнулася до пухнастого килиму, необхідно дати їй шовкову тканину, шкіру або інший матеріал. Малюк зацікавився звуками, значить пограємо на всіх інструментах, погримаємо каструлями. У даному випадку потрібно показати різницю між конкретними предметами.

Для стимуляції зору Лупан пропонує розміщувати в полі зору малюка шматочки тканин різних кольорів, люстерко, показувати кольорові картинки та чорно-білі узори. Для розвитку дотику самодільна ковдрочка з шматочків тканини різної фактури – оксамит, шовк, грубе полотно та ін. Її можна дати дитині замість іграшки. Для розвитку нюху малечі потрібно якомога частіше знайомити його з різними запахами. Можна зшити маленькі мішечки та наповнити їх різними спеціями та пахучими травами – аніс, ваніль, базилік, лаванда та ін. Особлива увага приділяється руховій  активності.

Отже ми бачимо різні підходи у методах раннього виховання дітей. Одні автори наполягають акцентуватись на розвитку інтелектуальних здібностей малечі, оскільки це в подальшому дасть загальний розвиток всього організму, інші вважають, що до 7-ми річного віку дітям взагалі потрібне тільки творче навчання – малювання, спів, рухи під музику. Напевно, що істина знаходиться десь посередині. І поки що педагоги та батьки не придумали нічого іншого, як відбирати з кожної методики найкраще, та використовувати це у життєвій та педагогічній практиці.